Рамкова модель тренувального заняття з плавання: від педагогіки до практики (Частина 1)

Вступ

«Розминка, Основна частина, Заминка.»

Це структура, з якою погоджується більшість педагогів і тренерів. Вона здається інтуїтивною — просто так прийнято. Але чи запитували ви коли-небудь, чому так? І звідки це взялося?

Більшість із нас — ні. І на цьому ґрунті народилася наша тренерська "Вавилонська вежа".

Ми всі навчилися майстерно називати свої серії (те, що саме) — LT2 (другий лактатний поріг), Червона зона (Red Zone), Критична швидкість (Critical Speed) — але, зосереджуючись на жаргоні, ми часто втрачали з поля зору чому і де, тобто фундаментальну структуру, до якої вони належать.

Ця стаття стверджує, що саме спільна структура — це спільна відправна точка, яка потрібна для розкриття всіх переваг стандартизації — від потужної аналітики ШІ (AI) до прозорішої глобальної співпраці.

У цьому випуску — Частина 1 нашої серії — ми простежуємо маловідоме походження трикомпонентного заняття, щоб повернути підвалини для спільної рамки. Мета — не змінити ваш стиль тренування чи навчання, а узгодити структуру, яка дає вашим серіям чітке, цільове місце, покращує аналіз і полегшує обмін якісним тренерством.

Вавилонська вежа на бортику басейну

Якщо ви проводили час на різних бортиках, ви це відчували. Команда на першій доріжці називає свою порогову серію Lactate Threshold 2, команда на другій — Red Zone, а нотатки наставника посилаються на Critical Speed.

Ця термінологія — наша фолксономія (folksonomy) — є візитівкою виду спорту. Вона допомагає гуртувати спільноту, але фокус на назвах серій часто затінював більш фундаментальний елемент — структуру заняття.

Ми стали експертами у називанні що саме (наприклад, серія Червона зона), водночас часто втрачаючи чому і де (її конкретну фізіологічну мету та місце в послідовності заняття).

Це серйозна проблема. Коли структура розмивається, найкращі практики губляться.

Блискуча, висококваліфікована серія (розвиток техніки або чиста швидкість) є блискучою лише тоді, коли виконується у свіжому стані. Якщо таку серію поширити як рецепт без структурного контексту, інший тренер може поставити її наприкінці тренування, підриваючи або ненавмисно змінюючи її первісну мету.

Ось у чому справжня проблема нашої "Вавилонської вежі". Річ не лише в різних словах; ми ділимося словами (серіями) без спільної граматики (структури).

Шукаємо спільний ґрунт: можливість

Запровадивши чітку, спільну рамку, ми розв'язуємо цю проблему. Ми створюємо своєрідний Розетський камінь (Rosetta Stone), що дає всім нашим серіям і жаргону належне місце, відкриваючи ключові переваги:

• Для тренерів: ділитися знанням, а не лише рецептами Спільна структура дозволяє ділитися практикою з наміром. Тренер може показати, як побудована Основна частина: спочатку серія техніки, потім серія швидкості. Це зберігає педагогічну логіку і дає змогу до справжньої глобальної співпраці.

• Для спортсменів і ШІ (AI): справжня персоналізація Структурований лог (Розминка, Основна частина, Заминка) пояснює ШІ, чому виконували серію. Система нарешті розрізняє серію вправ у Розминці (підготовка) і серію вправ в Основній частині (набуття навички). Це ключ до змістовного аналізу і по-справжньому індивідуальних планів.

• Для батьків і новачків: доступність виду спорту Жаргон — це стіна. Структура — це мапа. Спершу готуємося (Розминка), потім виконуємо основну роботу (Основна частина), далі відновлюємося (Заминка) — простий, потужний і гостинний спосіб пояснити процес, зробивши спорт прозорим для всіх.

Щоб побудувати цю рамку, слід почати з початку. Ми маємо стати на спільний для всіх фундамент — трикомпонентне заняття — і зрозуміти, можливо вперше, звідки воно взялося і чому працює.

Підвалини та еволюція структури занять

Історичні корені у спорті

Трикомпонентна структура — Розминка, Основна частина, Заминка — широко визнана у спортивному тренуванні та призначенні фізичних навантажень у різних дисциплінах, включно з плаванням (Ayers, 2011; Bompa & Haff, 2009; ACSM, 2022; Matveyev, 1981). Хоча тексти з періодизації допомогли популяризувати формат, глибші витоки, схоже, походять з освіти, зокрема радянської традиції Фізичної культури, і пізніше перейшли в організований спорт (Vaskov, 2012, 2022).

Радянська педагогіка і тричастинна модель уроку

У радянському контексті Фізична культура охоплює реабілітацію, тренування і освіту — не лише шкільний курс. Дидактика середини XX ст. спершу визначає структуру уроку, а потім сходиться на трикомпонентній макроструктурі:

• N. N. Efremov (1959) окреслив структуру уроку й описав чотири частини (вступна, підготовча, основна, підсумкова) (як зазначено в Vaskov, 2012).
• K. A. Kuzmina (1960) наголошувала на кількості, меті, послідовності та тривалості частин; наступні фахівці стандартизували три частини (підготовча, основна, підсумкова), інтегрувавши фізіологічні, психологічні та педагогічні міркування (як зазначено в Vaskov, 2012).

Фреймінг Москаленка про макро- vs мікроструктуру (етапи vs елементи в межах етапу) лежить в основі значної частини цієї термінології (узагальнено в Vaskov, 2012; повторено в Vaskov, 2022).

«Зони працездатності» Шияна і логіка черговості

«Зони працездатності» Шияна (як зазначено в Vaskov, 2012) надають фізіологічну логіку для послідовності уроку та чітко відображаються на трьох частинах:

• Передстартова готовність → психологічна і фізіологічна підготовка (відповідає підготовчій частині);
• Тренувально-активаційна зона → виконання основних завдань (відповідає основній частині);
• Відносна стабілізація → тимчасова втрата працездатності → повернення до базового рівня (відповідає підсумковій частині).

Внесок A. N. Khan (1975)

Khan розрізняє зовнішню та внутрішню структуру уроку і показує, що тривалість частин змінюється з віком і типом уроку, що підтверджено емпіричними індикаторами та покласною таблицею (як зазначено в Vaskov, 2012). Загальна тенденція стабільна: з віком підготовча і підсумкова частини скорочуються, тоді як основна — подовжується. Англомовний передрук (Vaskov, 2022) повторює ці детермінанти, але не відтворює детальні таблиці Khan.

Перехід до спортивного тренування: адаптація Матвєєва

Matveyev (1981) прямо застосовує педагогічну структуру до спорту, зазначаючи, що кожне заняття складається з підготовчої (розминка), основної та підсумкової частин, і що загальні правила структурування уроків переносяться у спортивну практику.

Чому ця історія важлива зараз

Ця історія показує, що трикомпонентне заняття — не нова чи довільна ідея; це базова рамка, яка поєднує освітню методику з фізіологічною логікою. З часом, коли фолксономія креативних назв серій розросталася, видимість цієї простої базової структури, здається, затьмарилася. Втім, ця рамка лишається зрозумілим риштуванням для прогресії, розподілу навантаження і інтеграції відновлення — принципів, що й надалі підтримують сучасне тренування (ACSM, 2022; Ayers, 2011; Bompa & Haff, 2009; Maglischo, 2003).

Перш ніж перейти до ширшого Контексту заняття, спершу оглянемо літературу, щоб показати, як різні джерела сьогодні позначають і організовують заняття. Побачивши це розмаїття поруч, ми чітко зрозуміємо непослідовність і причину, чому спільний словник допомагає.

Підходи на практиці: ландшафт розбіжностей

Наведена нижче таблиця узагальнює, як кілька відомих авторів структурують тренувальне заняття. Це вибірка авторитетних, опублікованих джерел, але вона лише злегка торкається теми. На практиці блокноти тренерів, електронні таблиці, додатки і дописи в соцмережах показують багато інших варіантів. Неофіційні джерела часто додають, зливають або опускають частини без зрозумілої логіки — що ускладнює збір та аналіз даних і заохочує «рецептурний» повтор серій без контексту.

Автор / Джерело	Структура заняття
Riewald & Rodeo (2015) Science of Swimming Faster (Human Kinetics)	Розминка – Готує тіло до основної роботи. Основна серія – Ядро тренувального фокусу (переважно вільний стиль у прикладі). Додаткова серія – Додаткові вправи або цільові адаптації. Завершальна серія – Фінальна частина для завершення заняття.
Newsome & Young (2012) Swim Smooth (Wiley)	Розминка – Містить більшість технічних вправ і роботу над стилем, прогресивна інтенсивність (легко → середній темп). Підвідна серія (Build Set) – Підвищує ЧСС і готує до основної серії. Основна серія – Варіює (техніка, швидкість, поріг, навички відкритої води). Заминка (Cool-down) – Знижує ЧСС, виводить лактат, розслабляє техніку.
Whitten (2012) The Complete Book of Swimming (Random House)	Розтягування (перед плаванням) – Акцент на ногах, плечах і спині. Розминка – Легке плавання для розігріву м'язів і входження в рух; може включати змішані стилі, роботу ногами чи з колодкою. Серія на техніку/ноги/колодку (Drill/Kick/Pull) – Удосконалення техніки, дихальні патерни та специфічні навички. Головна серія – Основний акцент заняття, підстроєний під профіль стилю та етап підготовки. Після неї — легке відновлювальне плавання. Заплив на час – Максимальне зусилля, часто довга робота ногами або з колодкою. Результати відстежують для моніторингу прогресу. Спринти – Відпрацювання змагального темпу принаймні двічі на тиждень. Заминка – Легке плавання для виведення молочної кислоти, профілактики крепатури та сприяння відновленню. Розглядається як необхідна для користі після тренування.
Olbrecht (2007) The Science of Winning (F&G Partners)	Розминка – Психологічна й фізіологічна підготовка. Перша основна частина – Високі вимоги до техніки/координації, спринт, темп гребків або анаеробні серії. Коротке відновлення – Активне відновлення після інтенсивної першої частини. Друга основна частина – Часто з фокусом на витривалість. Заминка – Відновлення, суперкомпенсація, може включати низькоінтенсивну роботу.
Evans (2007) Janet Evans’ Total Swimming (Human kinetics)	Розминка – Легкий темп, мінімальні зусилля, фокус на розтягуванні в русі. Серія технічних вправ (Drill Set) – Підкріплення техніки й рухових патернів. Серія на ноги (Kick Set) – Зазвичай із дошкою для ніг; можливі ласти. Серія з колодкою/лопатками (Pull Set) – Акцент на техніці верхнього плечового поясу з колодкою (pull buoy)/лопатками (paddles). Основна серія – «Серце» заняття (витривалість або швидкість). Серія швидкості (Speed Set) – Розвиток потужності та спринтової здатності. Заминка – Поступове зниження інтенсивності, сприяє відновленню.
Maglischo (2003) Swimming Fastest (Human Kinetics)	Розминка – Стимулює доставку кисню, еластичність, амплітуду рухів (ROM). Техніка/Вправи – Рано, поки спортсмен свіжий; пізно — лише для відпрацювання форми в умовах ацидозу. Швидкість/Сила (Sp-2/Sp-3) – Рано для якості; якщо ставити пізно, то передувати 10–20 хв низькоінтенсивної базової витривалості/відновлення. Витривалість і толерантність до лактату (En-3 / Sp-1) – Зазвичай пізно в занятті. Основна серія (довга/інтенсивна) – Зазвичай ближче до кінця; якщо рано, то після неї 10–20 хв відновлення перед подальшою швидкісною роботою. Базова витривалість – Верхня межа інтенсивності = рано; низька інтенсивність = середина/кінець і може слугувати відновленням. Відновлення і заминка – Вставляти відновлення між важкими блоками; завершувати ≥10 хв легкого плавання.
Sweetenham & Atkinson (2003) Championship Swim Training (Human Kinetics)	Плинність – Розминка → Основна серія → Додаткова серія → Заминка; частини мають логічно перетікати одна в одну. Тренер оголошує основну серію один раз; плавці записують її і переходять від розминки безпосередньо до основної серії. Основна серія – Ядро, узгоджене з тренувальними зонами/цілями ЧСС (HR). Додаткова серія – Прогресії техніки стилю або окремі цілі. Заминка – Протокол «swim-down» з орієнтиром по ЧСС; може включати короткі прискорення (10–15 м). Ведення записів – Використовувати журнали/дошки для фіксації часів повторів, кількості гребків, ЧСС і деталей заняття.

Таблиця 1. Порівняння різних підходів до структурування тренувального заняття з плавання за різними джерелами.

Спільні риси

Два елементи є послідовними в усіх авторів:

• Підготовча фаза. Кожен автор починає з Розминки (дехто поєднує з розтягуванням перед нею). Спільна мета — психологічна та фізіологічна підготовка (наприклад, Sweetenham & Atkinson, 2003; Newsome & Young, 2012; Whitten, 2012; Evans, 2007; Olbrecht, 2007; Maglischo, 2003; Riewald & Rodeo, 2015).

• Завершальна фаза. Кожен автор завершує Заминкою / «Swim-down» / Завершальним / Відновлювальним сегментом (ті самі джерела, що вище).

Основна частина — це місце, де єдність закінчується. Усі джерела містять центральний стимул, але ярлики, вміст і структури сильно відрізняються.

Точки розбіжності

• Одна vs кілька основних частин. Дехто ділить основну роботу (наприклад, у Olbrecht — Перша/Друга основна частина). Інші включають кілька ключових компонентів у центрі (наприклад, у Maglischo послідовно йдуть швидкість/сила, витривалість/толерантність до лактату та базова витривалість в одному занятті).

• Меню-формати. Whitten (2012) та Evans (2007) подають технічні вправи, ноги, колодку, основну, швидкість, «на час» як паралельні блоки, а не один монолітний «main set».

• Розміщення технічних вправ. Newsome & Young розміщують більшість вправ у Розминці; Maglischo — ранньо, коли спортсмен свіжий, або пізно, щоб відпрацювати форму на тлі ацидозу; Evans і Whitten виділяють технічні вправи в окрему серію.

• Внутрішнє відновлення. Дехто фіксує лише фінальну заминку; інші вставляють відновлення всередині заняття (наприклад, «Коротке відновлення» у Olbrecht; відновлювальні блоки між важкими серіями у Maglischo).

Ключовий висновок: Основна серія — це лише один ярлик компонента, а не вся Основна частина. Потрібна стандартна ієрархія — Частина заняття → Серія → Повтор (→ Відрізок) — щоб послідовно описувати ці структури.

Наслідки для даних і ШІ

Проблема — не лише в синонімах (Заминка vs Swim-down); вона структурна. Багато журналів — це плаский перелік серій, який приховує намір і зв’язки:

• Двозначність центральної частини. Меню Whitten (вправи, ноги, колодка, головна) і Перша/Друга основна частина у Olbrecht можуть однаково представляти основний масив роботи, але плаский запис цього не схопить.

• Втрата контексту. Вправи + Основна не показують, чи були вправи підготовчими, чи це був ключовий технічний фокус. Рекомендації Maglischo щодо раннього/пізнього місця кодують цей контекст.

• Непослідовне групування. Один тренер логуватиме Коротке відновлення як окремий блок; інший заховає схоже відновлення всередині основної серії. Наївні порівняння трактують це як різні тренування.

• Спільна модель — Частини містять Серії, з чіткими ярликами і тегами мети — вирішує це без нав’язування одного стилю.

У Частині 2 ми перетворимо цю структуру на конкретну модель даних — Частини → Серії → Повтори (→ Відрізки) — з відображенням синонімів і тегами для наміру та інтенсивності.

Базові 3 частини: фундамент рамки

Структуроване заняття має три головні частини: Розминка (Warm-up), Основна частина (Main) і Заминка (Cool-down). Кожна має окрему мету і може містити одну або кілька серій — блоків роботи зі специфічним завданням (техніка, швидкість, витривалість, відновлення). Тримайте частини і серії окремо:

• Основна частина може містити кілька серій (наприклад, серію техніки, за якою йде серія швидкості).
• Розминка може бути розбита на кілька серій із поступовим підвищенням інтенсивності.
• Заминка також може включати більше ніж одну серію (наприклад, легке плавання плюс коротке статичне розтягування).

Чи називається серія основною або другою — залежить від пріоритету. Основна серія забезпечує центральну ціль дня — але вона все одно лише один компонент Основної частини. Чітке розмежування покращує планування, комунікацію і аналіз.

Розминка

Структурована розминка готує тіло і розум. Зазвичай починається із загальної низькоінтенсивної роботи для підвищення фізіологічної готовності, а далі — специфічна фаза, націлена на м’язи і рухові патерни, що використовуватимуться в занятті (Ayers, 2011; Bompa & Haff, 2009). У плаванні це специфічна для стилю низька/помірна робота — технічне плавання/вправи, легка робота ногами і короткі контрольовані повтори — щоб налаштувати техніку до появи втоми (Maglischo, 2003).

Переваги включають підвищення кровотоку та температури м’язів, ефективнішу нейром’язову активацію, кращу доставку кисню і амплітуду рухів, а також потенційне зниження ризику опорно-рухових травм (Ayers, 2011; Bompa & Haff, 2009; ACSM, 2022). Розминка також підтримує психологічну готовність — фокус, мотивацію, залученість (Ayers, 2011).

Тривалість і інтенсивність масштабуйте під спортсмена і заняття. Для загальних програм: коротка, легка/помірна, з тими самими м’язовими групами; для просунутих або складних занять може бути виправданою довша і специфічніша підготовка (ACSM, 2022; Bompa & Haff, 2009). Актуальні рекомендації віддають перевагу динамічній мобільності і руховій підготовці перед силовою чи вибуховою роботою; тривале статичне розтягування краще залишити на після заняття, оскільки воно тимчасово знижує силу (Bompa & Haff, 2009; ACSM, 2022).

Основна частина

Основна частина забезпечує ядро роботи — цільові адаптації у витривалості, силі/потужності, швидкості або технічній навичці — відповідно до спортсмена і плану (Ayers, 2011; ACSM, 2022). Тренувальні тексти наголошують на вузькому фокусі для збереження якості і спрямованої адаптації (Bompa & Haff, 2009). Одна або кілька серій в Основній частині мають адресувати цілі заняття.

Послідовність має значення!

• Розміщуйте висококваліфіковану/високошвидкісну роботу на початку, поки спортсмени свіжі (наприклад, спринт, темп гребків, технічне виконання) (Bompa & Haff, 2009; Olbrecht, 2007; Maglischo, 2003).
• Далі — завдання на витривалість або з нижчими координаційними вимогами, щоб втома не руйнувала якість навички (Bompa & Haff, 2009; Maglischo, 2003).

Специфіка для плавання (Maglischo, 2003): серії на швидкість/силу зазвичай ставлять рано; якщо спринт пізно — передує 10–20 хв низькоінтенсивної базової витривалості/відновлення. Серії на витривалість і толерантність до лактату зазвичай пізніше. Довгу або інтенсивну основну серію зазвичай розміщують ближче до кінця; якщо рано — після неї 10–20 хв відновлення перед подальшою швидкісною роботою. За потреби вставляйте відновлювальні блоки між важкими серіями.

На мікро- і мезоциклах застосовуйте прогресивне навантаження (поступове підвищення інтенсивності, обсягу або складності) і узгоджуйте вміст занять із ширшим планом періодизації (ACSM, 2022; Bompa & Haff, 2009). Структурно автори відрізняються: основна серія + додаткова серія (Sweetenham & Atkinson, 2003) або дві основні частини із Коротким відновленням (Olbrecht, 2007). Основна частина може містити одну або більше серій; основна серія — це найвищий за пріоритетом компонент усередині цього розділу, а не сам розділ (Sweetenham & Atkinson, 2003; Olbrecht, 2007).

Заминка

Заминка — це коротка низькоінтенсивна фаза, яка допомагає організму повернутися до стану спокою. Останні узгоджені позиції відзначають, що її вплив на багато психобіологічних маркерів відновлення обмежений, утім вона корисна для гемодинамічної стабільності (безпечніше зниження ЧСС/АТ), зсуву автономної регуляції в бік заспокоєння та забезпечення практичного ментального переходу для рефлексії і «перезавантаження» (ACSM, 2022; Fletcher et al., 2013). У плаванні це зазвичай легке, суцільне або перерване плавання з простими вправами (Maglischo, 2003).

Що каже доказова база (коротко) Активна заминка здебільшого неефективна для покращення більшості показників продуктивності чи болісності в той самий або наступний день. Проте вона прискорює виведення молочної кислоти з крові, може пришвидшувати нормалізацію серцево-судинних/дихальних показників і частково пом’якшувати тимчасову імуносупресію. Важливе застереження: занадто довга чи інтенсивна заминка може заважати ресинтезу глікогену (Van Hooren & Peake, 2018).

З позиції викладання ця фаза також виконує завершальну частину уроку — коротку консолідацію і впорядковане повернення до базового рівня — щоб спортсмени йшли зі стабільнішим фізіологічним станом і чітким розумінням підсумків заняття (Vaskov, 2012/2022; Matveyev, 1981).

Швидкі поради щодо заминки:

• Тривалість і інтенсивність: орієнтуйтесь на ~5–10 хв низькоінтенсивної аеробної роботи для більшості занять (ACSM, 2022; Fletcher et al., 2013). Після важких серій багато джерел із плавання рекомендують ≥10 хв легкого плавання (Maglischo, 2003).
• Мета важливіша за тривалість: тримайтеся в межах ~до 30 хв, щоб не погіршити ресинтез глікогену — особливо якщо скоро знову тренуватиметесь (Van Hooren & Peake, 2018).
• Рух: використовуйте ті самі основні м’язи, що й у занятті, але з низьким метаболічним і механічним навантаженням (тобто легке плавання/вправи), щоб підсилити кровотік без додаткової втоми (Van Hooren & Peake, 2018).
• Завершення на суші (за бажанням): це ідеальний час для статичного розтягування. Виконуйте його після водної частини, бажано поза басейном, поки м’язи теплі (ACSM, 2022).

5 ключових висновків

1. Прийміть 3-рівневу ієрархію: Найважливіший крок — будувати журнал занять навколо трьох верхньорівневих частин: Розминка, Основна частина і Заминка. Цей простий перехід від плаского переліку серій до структурованого заняття — основа для більш прозорого аналізу даних.
2. Розрізняйте «Частини» і «Серії»: Уникайте вживання Основна серія на позначення всього середнього блоку заняття. Основна частина — це контейнер; Основна серія — лише один компонент усередині нього. Основна частина може (і часто повинна) включати кілька серій, що адресують головні цілі заняття.
3. Пріоритезуйте і правильно вибудовуйте послідовність: Використовуйте цю базову структуру для якісніших тренерських рішень. Як показує література, висококваліфіковану, високошвидкісну і складну технічну роботу слід ставити рано в Основній частині, поки спортсмен свіжий. Далі — витривалість, толерантність до лактату і робота з нижчими координаційними вимогами.
4. Розминка: від загального до специфічного: Починайте з легкої, загальної рухової активності, потім переходьте до підготовки, специфічної для стилю, щоб техніка була налаштована до появи втоми (Ayers, 2011; Bompa & Haff, 2009; Maglischo, 2003). Тривале статичне розтягування залишайте після заняття; перед ним — динамічна мобільність (ACSM, 2022; Bompa & Haff, 2009).
5. Заминка: усвідомлений перехід: Завершуйте кожне тренування 5–10 хв легкого «swim-down» (прагніть ≥10 хв після важких серій), а потім — коротке статичне розтягування на суші. Це дає ЧСС вирівнятися, сприяє фізіологічному відновленню і забезпечує ментальний вихід із заняття.

Примітка: Цю статтю спочатку написано англійською мовою. Вона перекладена іншими мовами за допомогою інструментів ШІ, щоб поширити інформацію для ширшої аудиторії. Ми намагалися забезпечити точність перекладу й заохочуємо учасників спільноти допомагати нам його покращувати. Якщо є розбіжності або помилки у перекладеній версії, коректною слід вважати оригінальну англомовну версію.

Джерела

American College of Sports Medicine, Liguori, G., Feito, Y., Fountaine, C. J., & Roy, B. (2022). ACSM’s guidelines for exercise testing and prescription. Wolters Kluwer.

Bompa, T. O., & Haff, G. (2009). Periodization: Theory and methodology of training. Human Kinetics.

Evans, J. (2007). Janet Evans’ total swimming. Human Kinetics.

Fletcher, G. F., Ades, P. A., Kligfield, P., Arena, R., Balady, G. J., Bittner, V. A., Coke, L. A., Fleg, J. L., Forman, D. E., Gerber, T. C., Gulati, M., Madan, K., Rhodes, J., Thompson, P. D., & Williams, M. A. (2013). Exercise standards for testing and training: A scientific statement from the American Heart Association. Circulation, 128(8), 873–934. https://doi.org/10.1161/CIR.0b013e31829b5b44

Maglischo, E. W. (2003). Swimming fastest. Human Kinetics.

Matveyev, L. (1981). Fundamentals of sports training. English translation of the revised Russian edition, Progress Publishers.

Newsome, P., & Young, A. (2012). Swim smooth: The complete coaching system for swimmers and triathletes. Fernhurst Books.

Olbrecht, J. (2007). The science of winning: Planning, periodizing and optimizing swim training. F&G Partners.

Physical Best (Program), Smith-Ayers, S. F., & National Association for Sport and Physical Education. (2011). Physical education for lifelong fitness: The Physical Best teacher’s guide. Human Kinetics.

Riewald, S. A., & Rodeo, S. A. (Eds.). (2015). Science of swimming faster. Human Kinetics.

Sweetenham, B., & Atkinson, J. (2003). Championship swim training. Human Kinetics.

Van Hooren, B., & Peake, J. M. (2018). Do we need a cool-down after exercise? A narrative review of the psychophysiological effects and the effects on performance, injuries and the long-term adaptive response. Sports Medicine, 48(7), 1575–1595. https://doi.org/10.1007/s40279-018-0916-2

Vaskov, Y. V. (2012). Структура уроків фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах [Structure of physical education lessons in general education institutions]. Pedagogika, Psykholohiia ta Medyko-Biolohichni Problemy Fizychnoho Vykhovannia i Sportu, 2012(4), 17–20. https://www.sportpedagogy.org.ua/html/journal/2012-04/12vyvgee.pdf

Vaskov, Y. (2022). Defining the structure of physical education lessons in secondary schools: A didactic problem and its solutions. Physical Culture, Recreation and Rehabilitation, 1(2), 34–37. https://doi.org/10.15561/physcult.2022.0204

Whitten, P. (2012). The complete book of swimming. Random House Publishing Group.